Верховино, мати моя У трембiтоньку заграю, заграю, загуду, З своїм милим рiдним краєм розмову поведу. Верховино, мати моя, вся краса чудова твоя, Вся краса твоя чудова у мене на виду. Дана, шiдi рiчка, дана, дана, Вся краса твоя чудова у мене на виду. Стелиться туман над звором, лягає на грунi. За горами далi-гори синiють вдалинi. А над ними хмари плинуть, наче вiвцi в полонинi, Наче вiвцi в полонинi пасуться навеснi. Дана, шiдi рiчка, дана, дана, Наче вiвцi в полонинi пасуться навеснi. Хвилюється у долинах пшениця золота. Спiв зводiв в полонинi до мене долiта. Верховино, мiй ти краю, хто твої тепер пiзнає, Хто твої тепер пiзнає і села i мiста. Дана, шiдi рiчка, дана, дана, Хто твої тепер пiзнає і села i мiста. Я смiюсь на повнi груди, радiю, мов дитя. Перетворюють в нас люди і край свiй, i життя. З високої полонини бачу твоє, Верховино, Бачу твоє, Верховино щасливе майбуття. Дана, шiдi рiчка, дана, дана, Бачу твоє, Верховино, щасливе майбуття.