Верховино, мати моя
У трембiтоньку заграю, заграю, загуду,
З своїм милим рiдним краєм розмову поведу.
Верховино, мати моя, вся краса чудова твоя,
Вся краса твоя чудова у мене на виду.
Дана, шiдi рiчка, дана, дана, 
Вся краса твоя чудова у мене на виду. 

Стелиться туман над звором, лягає на грунi.
За горами далi-гори синiють вдалинi.
А над ними хмари плинуть, наче вiвцi в полонинi,
Наче вiвцi в полонинi пасуться навеснi.
Дана, шiдi рiчка, дана, дана, 
Наче вiвцi в полонинi пасуться навеснi. 

Хвилюється у долинах пшениця золота.
Спiв зводiв в полонинi до мене долiта.
Верховино, мiй ти краю, хто твої тепер пiзнає,
Хто твої тепер пiзнає і села i мiста.
Дана, шiдi рiчка, дана, дана, 
Хто твої тепер пiзнає і села i мiста. 

Я смiюсь на повнi груди, радiю, мов дитя.
Перетворюють в нас люди і край свiй, i життя.
З високої полонини бачу твоє, Верховино,
Бачу твоє, Верховино щасливе майбуття.
Дана, шiдi рiчка, дана, дана,
Бачу твоє, Верховино, щасливе майбуття.